Ювілейна зустріч випускників

27 квітня у нашому училищі було особливо світло і урочисто – нарешті настав день, якого усі з нетерпінням очікували. До цього дня, ювілейної зустрічі випускників, приуроченої 140-ій річниці заснування училища, готувались усі: і колектив училища, і випускники.

І нарешті почалося - перші випускники переступили поріг рідного училища. Засяяли посмішки, радісні вигуки зустрічі залунали коридорами древнього училища, радість і щастя переповнили кожного.

Усі, хто знайшов час відвідати сьогодні рідне училище, занурився у своє щасливе студентське минуле, нагадав все хороше, що залишилося на згадку про студентські роки. 

Концерт розпочався вітанням директора училища Віктора Клима. (68) Він зазначив, що відкриття повивальної школи в Кам’янці-Подільському – губернському центрі Подільської губернії – було справою дуже важливою, але водночас шляхетною. І далі коротко описав історичний шлях становлення училища через особи тих людей, яким доля ( кожного у свій час) доручала визначати напрям розвитку нашого навчального закладу. Слова шани та вдячності лунали на адресу Едуарда Дерінга, Володимира Петровича Курилова, Юрія Гіжицького, Ледяйкіної О.Я., Ганни Степанівни Кунцевич, Броніслава Тимофійовича Трачука, Клавдії Степанівни Мироненко, Вадима Миколайовича Славіна, Зінаїди Григорівни Кочнєвої, В’ячеслава Францовича Трачука, Бориса Миколайовича Антонецького, Ніни Федорівни Собко, Василя Володимировича Белявського, Галини Іванівни Шляхтич, Ярослави Дмитрівни Смольницької. 

Концертну програму, яку з любов’ю підготували студенти училища, прикрасив виступ випускниці 1964 року Саварин Таїсії Олександрівни, яка подарувала училищу ікону Божої Матері. 

Теплі слова пролунали від Данилюка Володимира, випускника 1987 року, автора документального фільму та книг про випускників училища, які загинули в афганській війні. 

З глибокою шаною та повагою відгукувались про своїх викладачів та зичили добра та процвітання випускник 1980 року , начальник управління охорони здоров’я міста, депутат міської ради Юрій Васильович Пливанюк та випускник 1995 року , голова громадської організації учасників АТО, Павло Станіславович Василенко. 

Концертна програма завершилась виконанням Гімну училища, який до цієї дати написала Яшкова Олена Артемівна - викладач училища, яка пропрацювала в ньому 53 роки.

В течії швидкоплинного життя , зітканого з різнобарвних подій і змін, є особливі дати. Через легкий серпанок часу вони повертають нас у далеке минуле, яскраво та рельєфно висвітлюють давні події.

Своє ювілейне 140 – річчя відзначив старовинний навчальний заклад на Поділлі – Кам’янець - Подільське медичне училище.

На вулиці Пушкінській, у яскравій пишній зелені віковічних дерев та квітучої черемхи ховається велична будівля. Сонячного весняного ранку святково прикрашене, заквітчане медичне училище радо зустрічало своїх випускників, ветеранів праці, поважних гостей.

З глибоким хвилюванням та радістю переступали поріг рідного закладу ті, кого дорогі серцю пенати покликали на зустріч. Зустріч через роки.

На хвилях прекрасної музики вони заходять в коридори, де збереглася їх юність. Вона дивиться на них з численних стендів. Дивиться очима їхніх молодих щасливих облич, очима дорогих вчителів, незабутніх класних керівників. І де подівся той віртуальний, інтернетно - мобільний світ, в якому ми перебуваємо? Для нас час потік у зворотному напрямку. Тут воскресли давні часи, і в чарівній атмосфері спілкування друзів, викладачів, кураторів закипіло, завирувало життя, а в пам’яті спалахнули спогади, епізоди, враження тих милих далеких років. Наперебій звучать щирі задушевні зворушливі розповіді про себе, друзів, про тих , хто не зміг приїхати, але залишив в училищі своє серце.

А чого варті згадки про безсонні ночі в період сесії та про суто студентську впевненість у можливості за одну добу осягнути те , що людство накопичувало роками! Вони згадували і про свою байдужість до життєвих благ, про відсутність почуття заздрості, тому що в ті роки ще не існувало соціальної нерівності. На теренах життя часом приходилося нелегко, все одно , що плисти на вітрильнику проти вітру. Та вони все долали, тому що в рідному училищі отримали від своїх високопрофесійних викладачів та знаних лікарів моральну закваску, завіти на подальше життя. Училище стало для них чистим і життєдайним джерелом кращих людських цінностей - людяності, доброти, справедливості. Світлим спогадам немає кінця…

Та з актової зали вже линуть звуки трепетного і ніжного «Сентиментального вальсу» про медичне училище Ю.А. Хаята, колишнього завуча училища, музику до якого написав композитор М.Мельник. А на сцені закружляли юні пари - дівчатка в бальних платтях і стрункі, трохи схвильовані юнаки.

Затамувавши подих, присутні слухають директора училища Клима В.С., який розповідає багату історію навчального закладу від «Школи повивальних бабок» аж до наших днів , коли училище працею багатьох поколінь перетворилося в престижний сучасний навчальний заклад. Когорта талановитих керівників доклала великих зусиль для його модернізації, комп’ютеризації, удосконалення методів навчання. Творці навчального закладу передавали студентам не тільки знання, але й культуру, моральність, гуманізм, виховували їх інтелігентними, шанобливими, ерудованими. 26 років життя віддав училищу його великий будівничий Трачук В.Ф., якому на урочистостях присвячено чудову презентацію.

Училище виховало цілу плеяду медиків, знаних в Україні та за її межами. Серед них професори, завідувачі кафедр, відділень, лікарі , фельдшери.

Багато з випускників стали заслуженими лікарями. Всі вони засяяли, як зорі, на небосхилі училища, та принесли нев’янучу славу рідному училищу. Та училище пишається також цілими сузір’ями – династіями . Викладачі-лікарі, їхні діти, онуки присвятили своє життя медичній професії. Серед них сім’ї : Шайдюк В.Г., Раціборської Р.В., Шляхтич Г.І., Ринди Н.П.,Дейбук Л.І., Григоренко О.І., Борецького П.І., Собко Н.Ф., Смольницької Я.Д. та багатьох інших .

Щиру глибоку вдячність рідній alma mater, віру в її щасливе майбутнє, висловили у своїх виступах : випускник 1980 року начальник управління охорони здоров’я міста, депутат міської ради Пливанюк Ю. (куратор Ріпак М.М.), випускник 1995р., голова громадської організації учасників АТО Василенко П.С., випускник 1987 р., Данилюк Володимир - автор документального фільму та книг про загиблого у афганській війні випускника училища Олександра Киценького, випускниця акушерського відділення 1964 року Саварин Т.О. (куратор Крочек Р.Л.), яка дарує училищу ікону Божої матері, та ін.

На екрані проходять кадри про сьогодення навчального закладу, які вражають багатством , розмаїттям , справжньою феєрією життя колективу викладачів і студентів. Хвилиною скорботного мовчання зустрічають присутні імена тих , кого вже немає з нами, та глибока шана до їх праці, душевного тепла і доброти , яку вони подарували в щасливому минулому своїм вихованцям, навіки залишилася у вдячних серцях. Хвилиною мовчання вшановують пам'ять загиблих воїнів – афганців.

Зі сцени лунають пісні у прекрасному виконанні студентів Левицької Інни, Морозюк Інги, Гоюк Юлії та випускниці … року Овчарук Ірини. Під високим куполом зали звучить вітання ювілярам від співака Ярослава Тиша, який вразив присутніх неймовірною красою свого солов’їного голосу.

Урочистий концерт закінчується . Звучить гімн училища, який підхоплюють всі присутні. А слова про старовинне, мудре і величне училище щемко відгукуються в серці кожного. Адже тут назавжди збережеться їх світла юність, а сонячна енергія добротворення навчального закладу подарує рідній країні справжніх громадян , фахівців своєї справи, які несуть людям здоров’я, щастя, радість життя. До нових зустрічей, рідне медичне училище!

Більше світлин у фотогалереї